Дата: 27.11.2021 07:00
Кількість переглядів: 398
Шановні першотравенці! Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять про трагічне минуле нашого народу, схиляємо голови в пам’ять про мільйони загублених життів, які викосив страшний голод в 1921-1922, 1932-1933 та 1946-1947 роках.
Наша найбагатша, найродючіша українська земля враз окропилася слізьми матерів, які не мали чим нагодувати своїх діток, криком безпорадного розпачу і горя чоловіків, яким доводилося ховати загиблих від голоду рідних. Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року. У 1932-му в Україні повністю вичерпалися запаси хліба, голод підкошував цілі райони й області. До лютого 1933 року з України було вивезене майже все зерно.
Десять мільйонів людей по всій Україні просто щезли з лиця землі, ніби й не народжувалися, не росли, не кохали, не плакали, не сміялися, не жили.
Та як свідчить історія, голодомор не зламав наш народ. Нескорені українці в наступному десятилітті робили важливі наукові відкриття, творили шедеври мистецтва, але в своїй пам’яті зберігали спомини про ті страшні часи. В кожній родині батьки вчать своїх дітей і онуків шанувати хліб, цінувати людську доброту і мріяти про свободу. В українських родинах гостей завжди зустрічають з хлібом і сіллю, з хлібом молодята ідуть до шлюбу, з хлібом проводжають людину в останню путь. Вислів «Буде хліб – буде й життя» актуальним залишається і в наш час.
Тож давайте берегти суспільну злагоду в соборній незалежній Україні! Хай спочивають з миром загиблі. А нам, українцям, і всьому людству – миру, добробуту і запашного хліба у кожному домі.
Міський голова Оксана Вінницька
« повернутися
