Українські церкви, попри всі розбіжності, об’єднує щонайменше одна особливість: усі вони, на відміну від більшості християнського світу, користуються астрономічно застарілим календарем, розробленим ще за Юлія Цезаря і названим на його честь. Юліанським календарем, який відстає від астрономічного на 13 днів, послуговуються як православні конфесії, так і Греко-католицька церква. Тоді як світська Україна разом з більшістю інших країн вже майже 100 років живе за точнішим — григоріанським, запровадженим у XVI ст. Саме ця невідповідність і зумовлює те, що українці, на відміну від решти світу, святкують Різдво після, а не до Нового року, який припадає на Різдвяний піст. А сам Новий рік відзначають двічі — за новим і старим стилями.
Два роки тому Верховна Рада зробила святковими і державними вихідними днями і 25 грудня, і 7 січня. Це був своєрідний крок назустріч українським католикам та протестантським конфесіям, які святкують Різдво разом з більшістю православних і католиків світу.
На запитання про те, чи перейдуть українські церкви на григоріанський календар, однозначної відповіді не дають ані церковники, ані релігієзнавці.
Дехто вважає, що такий перехід наблизив би Україну до решти цивілізованого західного світу. Тоді як прибічники наявного стану речей кажуть, що переваги «старого» стилю доведені часом, він не створює жодних незручностей і додає українським зимовим святкуванням родзинки.
Нова автокефальна Православна церква України, яка зараз має тісні зв’язки з Вселенським патріархатом (який святкує Різдво 25 грудня), також не поспішає переходити на новий календар. Там кажуть, що це питання не на часі й може зашкодити Церкві, адже більшість вірян можуть не сприйняти нову дату Різдва. Останні соціологічні опитування показують, що проти зміни календаря виступають 64% опитаних.
Покращення від Папи Георга
До 1918 року за юліанським календарем офіційно жила вся Російська імперія, до складу якої входила більшість території України. Цей календар, введений в 45 році до н.е. в іншій імперії — Римській, був свого часу революційним, адже вперше ввів поняття високосного року.
Тодішні астрономи знали, що Земля, описуючи за рік коло навколо Сонця, встигає за цей час зробити 365,25 оберта довкола своєї осі. Іншими словами, насправді рік триває 365 діб та ще шість годин зверху.
Здавалось би, яка різниця, адже це все умовності. Однак далекоглядні вчені знали: якщо ігнорувати ці «умовності», то всього через 240 років 1 січня припадатиме на весну, а ще через 360 це вже буде літо. Тому й вирішили ввести поправку: раз на чотири роки вводити в календар додатковий 366-й день, який виправить цю дрібну, але прикру «недосконалість» природи.
Та з плином століть точність астрономічних спостережень зросла, і дослідники небесних сфер вирахували, що справжній рік дорівнює не 365,25 доби, а трошки менше. Виходить, календар знову не відповідає справжньому руху Сонця. Це означало, що потрібно було ввести в удосконалену Цезарем схему нову поправку, адже за 15 століть календар відстав від Сонця на 10 днів.
1582 року Папа Георг XIII затвердив нову, покращену схему літочислення, за якою високосний рік, який ділиться на 400, більше не вважався високосним. Це ще більше наблизило календар до астрономічного ідеалу.
Однак новинку прийняли не всі й не відразу. Україна (як УНР) офіційно перейшла на григоріанську систему лише три з половиною століття по тому: 16 лютого 1918 року, майже синхронно з Росією. Того року зима для українців була найкоротшою в історії: посеред лютого завдяки декретові уряду УНР раптово настав березень.
Календар часів Ісуса
У 1920-х один з варіантів нового літочислення прийняли й більшість православних церков світу, однак не російська церква. Спираючись на декрет радянського уряду про відокремлення Церкви від держави, російське православ’я залишило за собою «старий» стиль, яким користується і донині. А з ним — і вся Україна, окрім католицьких та протестантських конфесій.
Юліанський календар, розроблений науковцями дві тисячі років тому для суто практичних потреб, за цей час став органічною частиною російського православ’я. Віряни так і називають його: православний календар.
Одна з причин, чому ортодоксальні церковники в Росії не збираються відмовлятися від цієї схеми обліку днів, — у тому, що до юліанського календаря прив’язана так звана пасхалія. Це методика визначення дати Великодня, яку в 325 році затвердив Нікейський собор. А Великдень — найбільше свято для православних.
Крім того, за юліанським календарем Великдень обов’язково має святкуватися після єврейської Пасхи, тоді як григоріанський календар, в силу астрономічно-математичних особливостей, іноді порушує це правило.
«Якщо єпископ, пресвітер чи диякон святкуватиме Пасху перед весняним рівноденням з юдеями, позбавляється священного сану», — сказано в Апостольських правилах, які Церква приписує учням Ісуса.
Серед інших аргументів наводять і те, що за юліанським календарем жив сам Ісус Христос. Згадують і про благодатний вогонь, який, як стверджують церковники, сходить у Вифлеємі саме напередодні православного Великодня, а не «католицько-протестантського».
З Великоднем ситуація загалом ще складніша, ніж із Різдвом. Його визначення настільки складне, що навіть більшість православних церков світу, які перейшли на новий календар, Великдень святкують по-старому. Тому Великдень відзначають одночасно і в Києві, і в Москві, і в Константинополі.
Що буде з Різдвом після 2100 року?
Оскільки за григоріанським стилем 2100-й рік буде звичайним, а за юліанським — високосним, різниця між календарями збільшиться до 14 днів, і православне Різдво зміститься ще на один день — з 7 на 8 січня.
Більшість православних церков світу, окрім Російської, Грузинської, Сербської та Єрусалимської церков, живуть за новим календарем. Хоча й у тих, хто перейшов на новий, не все відбулось спокійно. До прикладу, в церкві Греції досі є велика група «старокалендарників». Це один з аргументів, чому навіть ПЦУ, в якій лунає багато голосів «за перехід», відмовилась від ідеї.
Як пояснив ВВС митрополит Епіфаній, там остерігаються можливого розколу та відвернення частини вірян. У ПЦУ також бояться, що перехід на новий календар може використати у власній агітації УПЦ Московського патріархату.
УПЦ МП, яка підпорядкована РПЦ, наразі не планує переходити на новий календар.
Окрім того, Епіфаній нагадує, що у разі зміни календаря зміняться й дати багатьох важливих релігійних свят, зокрема, Покрови та Водохреща. Тому деякі священники та єпископи ПЦУ на свій страх і ризик проводять служби і 25 грудня, і 7 січня.
Частина експертів вказують, що у такому режимі святкування подвійного Різдва можуть пройти десятиліття, щоб церкви наважились на перехід.
Теоретично не проти григоріанського календаря і в Українській греко-католицькій церкві, деякі закордонні єпархії якої вже давно послуговуються ним. Однак предстоятель УГКЦ Святослав (Шевчук) каже, що це Церква вирішуватиме «разом із нашими православними братами». Це питання не належить до догматичних і має долати церковні розколи, а не спричиняти нові, застерігає очільник греко-католиків.
Предстоятель ПЦУ Епіфаній та Святослав неодноразово зустрічались за останній рік, проте тему календаря і те, чи були переговори з цього приводу, публічно не коментували.
Зараз на фоні розриву церковного спілкування РПЦ та Вселенського патріархату питання переходу російського православ’я на новий календар виглядає практично неможливим, ще кілька років тому такого варіанта там не виключали.
У 2011 році митрополит Іларіон (Алфеєв), постійний член Священного синоду РПЦ і відповідальний за зовнішні зв’язки Церкви, в інтерв’ю російському телебаченню сказав, що Церкві нічого не заважає перейти на григоріанський календар. Питання лише в тому, чи потрібно це робити і що це дасть, каже ієрарх. Водночас він припустив, що «всередині Церкви визріє розуміння того, що необхідно якось міняти календар», після чого це й відбудеться.
ВВС.
